«Ти питав, хто сниться ночами» @your_dreamy_poet
Кого бачу, заплющивши очі. Безперервно довго мовчала. Я і зараз про це не хочу.

Кого бачу, заплющивши очі. Безперервно довго мовчала. Я і зараз про це не хочу.
На краще чи гірше не вкажуть слова.
Сміється рідко і дуже вразлива.
Вони не тямлять що робити.
До біса всі дієти, та чорт з тим. Якщо він цьомає всі твої шрами не трать хвилини, залишайся з ним.
Гадаєш що хтось тебе зробить щасливу. Мрієш про квіти та подарунки. Ще б мати велику і світлу квартиру.
Я тепер дуже вразлива, і щоб болі не було молю.
Я не хочу нікуди йти, бо все, що хочу - можу у тобі знайти.
Але повз мене трамваї, будинки, сади, алеї, але повз мене йдуть люди, які неважливі тепер, але скільки мені ще писати, аби забути тебе?
Я пробував. Справді. Не вийшло.
Не прошу я картини Моне. Що ж поробиш, так випала доля, мене втішить хороший сонет.
Пригадую вогник в дитячих очах. Я люблю тебе, дівчатко рідненьке. Частіше приходь у дорослих ночах.
Я згадую все що між нами було і мрію про те що ще буде
Дівчино, скажу тобі відверто, ти не ображайся за прямоту: Я люблю тебе таку уперту, отаку лукаву і просту.
З таким наївно-лагідним лицем З таким осінньо-жовтими ароматом І ніжками щодня з новим синцем
А ми усі: робота, дім, робота. І все частіш бува що поміж нас когось не стало. І в душі гризота.
Повторювати класиків - безглуздя, Кузьму переспівати - неможливо.
Я все робила так, як хочеш того ти, не чекала я від тебе зради, ти просто йди.
Може є десь і кращі за тебе дівчата
А він шукає щось в твоїх очах? Чи видно те, як він без тебе гине? Чи гинеш ти без нього повсякчас?
Тремтливим голосом казала, що все добре.
Біля неї усе стає гарним, і для неї пишуться вірші.
Занадто довго, чекала тут на тебе. І квіти, прошу більше не неси, бо в’януть швидко, як з тобою ми...
Хто серце вириває із грудей. Того, хто душу нашу губить, лишаючи одну серед чужих людей.
Чув крики насмішки погрози. Я знаю як холодне в жилах кров. Я знаю як течуть щоками сльози.
І не торкайся мого волосся. Ми, старшокласниці, коси не носим.
У той весняний день, що був, немов, малюнок.
Долаючи сімейні кризи. Не залишив не зник не втік. Терплю усі її капризи.
Алло, привіт. Ще пам’ятаєш? По голосу мене впізнаєш?
Не треба також пустих слів, вже краще - промовчи.