«Хочу варити з тобою кашу» @dmitropoet
Вранці сьорбати каву а ввечері чай прибирати квартиру нехай і не нашу хочу ніколи не чути «прощай»

Вранці сьорбати каву а ввечері чай прибирати квартиру нехай і не нашу хочу ніколи не чути «прощай»
Можна сказати більше ніж зрозуміти. Можна зламати всі дев’ять печатей і залишатися далі майже як діти.
Бабуся сива, мов квітуча вишня, моя бабуся - вишенька в саду.
Також не треба штучний сентиментів, якщо вам наплювати на прощання.
Можна гарні квіти дарувати та тримати зло до сідини.
І, так, було життя її гріхом. Бо ж вона просто надзвичайна жінка.
Ми тут усім відомі і засекречені. Я не хотів би почути, що ти сумна - так найрідніші тут чуються недоречними.
Зривайся з місця, їдь куди завгодно.
Виросли вже її діти, розлетілися давно. Рідше й рідше приїжджають, часу обмаль для розмов. А матуся знов промовчить, її серце стерпить знов.
У навушниках Олі виспівує Женя Галич. У кишенях у Олі - завжди якісь дрібниці
Не вір нікому, коли виходиш на вулицю, навіть якщо здаються вони рідними чи смішними.
З кимось він жив нарізно, з кимось - суміжно. Але більше ніхто не дивився на нього так, як вона. І ніхто ніколи не посміхався йому так ніжно.
Нам всім по різному болить, ось те гірке своє у грудях... Та хтось тримає і мовчить, а хтось зривається на людях.
Ти би розслабився - всі навколо дорослі, анітрохи не діти. Нікому нічого не винні, все робимо швидко і не навзаєм.
Їй шість «не плач моя мамусю. Я вже доросла, йду у перший клас!»
Наше кохання і так повна лажа наші стосунки і так повне дно
Я не знаю усіх на планеті людей може є десь і кращі за тебе дівчата
Do not compare your journey to anyone else’s; yours is a wildly different journey up an entirely different mountain
Прости мені мамо за слово невдячне, Ти мій оберіг, я спокійна була
Сини виростають і їдуть не плач мамо ти просто мене пробач
Намалюй мені... Ні, намалюй для моєї дитини
Вон обіцяли таку любов. І як там клянуться? Назавжди й довіку
Вірші українською
...Вам не така - обходьте стороною. Я заздрісних найбільше не люблю!
Вірш про шкільні роки
Вірш про кохання
А й правда кригалим ґрунту не треба...
Я просто жінка. Просто жінка я. П’ять був у слові - ну куди простіше?
Я єгоїстка? Я лицемірка? Я занадто горда?
Мотиваційна поезія